Літературний вечір «Жінка і Місто» за участю поетеси, письменниці Мар’яни Савки та письменниці, літературознавця Оксани Луцишиної відбувся у Тернополі. “Під час зустрічі йшлося в першу чергу про жінку, яка пише; жінку, яка є в літературі. А також про роль жінки у великому місті серед впливу суспільних норм, політичних реалій та хижацьких законів мегаполіса”, – каже Мар’яна Савка.
– “Коли письменник і культуролог Оксана Луцишина їхала в Україну, в той же час до Львова з Польщі мала приїхати Жанна Слоньовська – автор роману “Дім з вітражем”. Тема “Жінка і місто” присутня і в романі Оксани і в романі Жанни. Тому захотілося поєднати цих двох письменниць на дискусійній панелі. Вони обоє люди з України, які живуть в інших країнах і в інших великих містах. Вони перебувають на території іншої мови і культури. Це і впливає на тематику певних текстів. Жанна приїхала тільки на один день до Львова. Тому спільна зустріч за моєю участю та Жанни і Оксани відбулася тільки у Львові. А з Оксаною, окрім Львова, ми провели літературний вечір в Чернівцях і в Тернополі. Говорили про літературу, про українську письменницю як жінку в літературі. Намагалися поєднувати різні соціальні площини”, – розповідає Мар’яна Савка.
За словами Оксани Луцишиної, причин провести літературну зустріч на цю тему було декілька: “Це сам інтерес до великих міст. Багато людей переїжджають зараз у мегаполіси. По-друге, цікаво розглянути місто як спосіб свідомості. Якщо раніше люди співвідносили себе з природою, зараз ми співвідносимо себе з містом. Ми хотіли поговорити про те, як бути жінкою у такій ситуації. Адже це не завжди просто.”
У рамках зустрічі репрезентували нову книгу Оксани Луцишиної «Любовне життя». Дослідниця творчості Бруно Шульца та Вальтера Беньяміна, авторка кількох книг віршів та збірок малої прози роботу над другим романом завершила у 2015 році. Книга про любов і еміграцію, про внутрішній світ жінки і пошуки свого місця в новому, чужому для неї місті була видана у Львові наприкінці минулого року.
“Я намагаюся трохи розхитати канони, які існують у любовних романах. Хочу показати, наскільки іноді ми живемо вигаданими реаліями замість того, щоб спостерігати за тим, що власне відбувається в житті. Друга тема – це еміграція. У книзі йдеться про жінку, яка закохується в чоловіка з іншої країни, з іншого континенту. Їм дуже важко дійти до взаєморозуміння. Це теж можна читати метафорично як складність комунікації між людьми”, – розповідає Оксана Луцишина. – “Це книга про жінку, яка опиняється у чужому місті і намагається прижитися в ньому, знайти можливість реалізувати себе у творчому плані. Людина опиняється в ролі вирізаного з тіла органа, який працює на електродах, але не живить собою тіло і тіло не живить собою його. Це звикання до постійної порожнечі і нарощування нових знайомств, нового масиву людей, який тебе захищає. Тому що насправді, коли людина вдома, вона неймовірно захищена”.
Тема еміграції особливо близька для Оксани Луцишиної. Вона поїхала у США на навчання у 2001 році. Зараз працює на кафедрі слов’янських мов і літератур в університеті Техасу, в місті Остін.
“Викладаю українську мову, літературу та інші східнослов’янські літератури. Українську вивчають американські студенти, які хочуть працювати в держдепартаменті або готуються стати науковцями. Це переважно аспіранти, яким необхідно знати українську мову для ведення досліджень. Наприклад, зараз один з докторантів вивчає творчість Миколи Хвильового. За останній час інтерес до української літератури значно виріс. Процеси, які відбуваються в Україні, спричинили велику увагу до нашої країни і інтерес до україністики як до дисципліни”, – зазначила Оксана.
Тамта ҐУҐУШВІЛІ, Тернопіль, фото з сайту starylev.com.ua
Posted in: 
Tags:
