Президент України Петро Порошенко нагородив орденами Героїв Небесної Сотні трьох іноземців – громадян Грузії – Зураба Хурцію і Давида Кіпіані, Білорусі Михайла Жизневського, які загинули під час Революції Гідності. Відповідний документ Петро Порошенко підписав під час зустрічі з батьками Михайла Жизневського, яким передав нагороду їх сина.
Глава держави подякував родині за те, що виховали героя, пам’ять про якого назавжди залишиться в серцях українців. «Ваш син дійсно герой. Він віддав найцінніше – своє життя. І віддав його не тільки за свободу України, але і за те, щоб була демократія і свобода в усій Європі і в усьому світі», – зазначив Президент.
В свою чергу мати Михайла Жизневського розповіла, що в Білорусі її сина вважають «бандитом і нацистом», на могилі загиблого героя невідомі постійно зривають український прапор. Вона висловила сподівання, що звання Героя України дозволить змінити ставлення до її сина на батьківщині.
Петро Порошенко нагадав, що для загиблих героїв Революції Гідності було започатковано нагороду – орден Героїв Небесної Сотні. Президент зазначив, що робить все можливе для того, щоб Михайло Жизневський отримав звання Героя України, однак зараз закон не дозволяє вручати цю нагороду іноземцям, і потрібне відповідне рішення Верховної Ради. Глава держави висловив сподівання, що Парламент ухвалить необхідні зміни в законодавство.
Дави́д Кіпіа́ні (груз. დავით ილიას ყიფიანი; 28 червня 1980,Тбілісі, Грузія — 21 лютого 2014, Київ, Україна) — Герой Небесної Сотні, учасник Євромайдану. Помер від зупинки серця, є одним із загиблих протестувальників, названих «Небесною сотнею».- Вікіпедія.
Є’х
Зураб Хурція (29 липня 1960 — 18 лютого 2014) — активіст Євромайдану.
Спогадами про свого побратима, Зураба Хурцію, ділиться його товариш:
“Ми з Зурабом не були знайомi, народились в різних країнах, жили в різних містах, розмовляли різними мовами. Але на барикадах Майдану ми стали братами. Братами по духу, думках і прагненнях. За духом, мріями та ідеями. По гідності та свободі. Братими за ритмом серця. І зараз я відчуваю сум і одночасно гордість від тото, що я особисто знав Героя. На Майдані ми були однією великою родиною, в якій радість чи смуток на всіх одні. Кожний майданівець зберігає як святиню у своєму серці це почуття братерста та єднання. Зураб був першим з ким я познайомився, коли перейшов в Кіровоградську сотню. В метрі від нього я вкладався спати на вільному місці, на якому на підлозі знаходився лише туристичний коврик і Зураб запропонував мені одне з своїх тонких одіял. Я змушений був відмовитися, так як привіз з собою спальний мішок. Увагa та турбота про ближнього, вчинки людини характеризують людину краще за любі слова. Коли почались морози вище −20 Зураб кутав шию в здоровений шарф.Він стійко вистояв усі чергування на барикадах і пікети, весь наш протест. Він пройшов шлях до кінця. Гідно і свобідно. Pаніше у запорозьких козаків була традиція: бувалі воїни в битвах ставали в перших рядах, щоб прикрити собою молодь, показати приклад стійкості і першими зустріти смерть. Говорили: нехай на мені ворожі шаблі притупляться! Те ж саме було й на майдані. Старші чоловіки прикривали собою зелених юнаків. Там це виглядало, як батьківська турбота, зараз такі вчинки сприймаються як героїзм. Зураб Хурція відійшов з рядів Кіровоградської сотні. І посмертно зарахований до іншої, Небесної Сотні. Сотню, яка піднялася у небо і мя Свободи та Справедливості. сотню навіки записану в історію України. Сотню титанів духу, які зайняли гідне місце в пантеоні великих героїв минулого. Дмитро Степаненко. – Вікіпедія.
Posted in: 
