UAGE-NEWS

Про грузинське коріння, спогади про Абхазію, розбудову Суспільного мовлення в Україні – в ексклюзивному інтерв’ю Зураба Аласінії для UAGE-NEWS.

Біографічні відомості: Зураб  Аласанія – заслужений  журналіст України, засновник агентства «МедіаПорт» і тижневика «MediaPost». 5 липня 2005 року був призначений директором Харківської обласної державної ТРК, де працював до 4 червня 2010 року. 25 березня 2014 року був призначений генеральним директором Національної телекомпанії України. Зураб Аласанія народився 3 січня 1965 року у місті Сухумі. Після закінчення місцевої середньої школи № 4 вступив на факультет «промислово-цивільне будівництво» до Харківського інженерно-будівельного інституту. Так життя назавжди пов’язало Зураба Аласанію з Україною.

Facebook, сторінка Зураба Аласанії

Коріння – в Абхазії

- Ваші дитячі роки пройшли  в Сухумі. Чи бували після війни в місті свого дитинства? 

– Після війни в Абхазію не можна їхати грузинам. Я не бував в Сухумі вже більше 30 років. Не знаю на жаль це чи на щастя. Можливо – на щастя, бо бачив фото Сухумі, це вже не моє місто. Те, що там сталося нічим не нагадує місто мого дитинства. На жаль, Абхазія зараз в дикому занепаді, її вже не впізнати. Там страшна розруха.

- Вся ваша сім’я виїхала з Абхазії?

– Останнім виїхав тато. Він не хотів покидати свою домівку і їхати з Абхазії, бо там народився, все життя прожив. Сухумі – це було його рідне місто. Батько приїхав в Україну, коли сказали, що я одружувався. Це був вже період, коли в Абхазії в очі плювали і казали: “ти – грузин, що тут робиш?!”. Тато приїхав на моє одруження, ми усі чотири брати з’їхалися і вмовляли його залишитися. Перед тим ми разом з братами купили йому квартиру. Батько 6 років прожив в Україні. Одного разу учень тата зорганізував безпечну поїздку в Абхазію. Батько поїхав в Сухумі, а по дорозі назад помер в потязі. Ніби тато перед смертю зробив те, що в житті хотів востаннє зробити – побував в Сухумі.

- Чи залишилася там ваша домівка?

– Там деякий час жили наші друзі абхазці. За нашими традиціями обійстя дістається в родині молодшому синові. Мій брат якийсь час стежив за майном. Усі ми мріємо, що колись повернемося туди.

Facebook, сторінка Зураба Аласанії

“За 2014 рік Україна докорінно змінилася”

- За десятки років ви були свідком переломних подій в історії України. Шлях розвитку Незалежної України вашими очима.

– Я не буду об’єктивним, бо бачу ці процеси з середини країни. Україна дуже дружня, безбашна країна. Пам’ятаю 2004-2005 роки. Українці показали, на що вони здатні. Це абсолютно вільний народ, який може терпіти, але не безкінечно. За останній 2014 рік Україна докорінно змінилася. Всі ці роки бачив людей, які залишалися радянськими, не російськими, а саме радянськими, але зараз нація об’єднується. Декілька років тому дивився американські фільми і звертав увагу, що в кожній кінострічці можна побачити прапори США на домівках. Ще тоді подумав, що має статися в нашій країні, щоб ми так повісили прапори на домівки. І це сталося! Зараз патріотизм зашкалює.

“Путін вбив в мені російську мову”

– Сухумі було містечко, де було дуже багато національностей. Оскільки це був Радянський Союз спільною мовою була російська. Відповідно я виріс на російській мові. Тому зараз мені дуже важко. Путін – людина, яка прийшла в нашу країну (Україну – ред.) нібито захищати російську мову, просто вбила її в мені. Я виріс на цій мові та культурі, я не хочу її втрачати,  але так виходить. Без книжок просто не живу, але останнім часом книги автора з російським прізвищем не хочу вже навіть читати. І розумію, що це вже дійшло й до літератури.

Facebook, особиста сторінка Зураба Аласанії

- У 2014 році після вторгнення Росії в Україну ви на певний час переїхали до Львова. Чому саме Західна Україна, зокрема Львів?

– Не знаю, не можу пояснити. Я там не дуже часто бував, але помітив, що у Львові виходжу з потяга і я вже вдома. Я навіть в Києві не почуваюся так, як у Львові. Харків дуже люблю, я нібито знав це місто, але після подій березня, коли побачив десятки тисяч проросійськи налаштованих людей, які вийшли на площу… Я не думав, що це місто мене так обманює.

Успіх Грузії був зразковим для всіх країн пострадянського простору

- Чи є бажання їхати в Грузію?

– Всі ці роки я боявся їхати, бо складно було навіть повірити, що в Грузії здійснюється мрія, і країна перетворювалася на щось класне. Боявся що поїду, побачу все на свої очі, а там це все не так. Боявся розчарувань і добоявся. Все! Тепер не хочу  їхати, хоча нічого такого страшного немає. Просто там вже не те. Є надія, що все ще повернеться. Бо Грузія йшла правильним шляхом.

З геополітичної точки зору тема проведення реформ в Грузії є дуже важливою. Бо Грузія першою пішла шляхом  демократичних змін і була нібито найбільш успішною в цьому плані серед країн пострадянського простору. Пізніше ми побачили, як все змінилося за одну мить. Успіх Грузії був зразковим прикладом для всіх пострадянських країн, а потім став зворотнім.

- Багато представників попереднього уряду Грузії зараз стали високопосадовцями України. Які ваші прогнози щодо успішності їхньої роботи?

– Кожен з них дуже досвідчений, і цей досвід дуже західний, але вони не звичні до наших хабарницьких та патронатських  реалій. Тому їм буде вкрай важко працювати. Бо хочуть робити професійну справу.

Перший Національний – відлік початку великих змін вже пішов

– Я 5 років працював в Харківській обласній державній телерадіокомпанії. Дуже добре знаю цю систему. Вона абсолютно прогнила. Відповідно, за всіма правилами жанру не мав би приходити працювати на Перший Національний. Але вже 9-тий місяць моєї роботи тут і справа іде, ситуація змінюється на краще. Про Перший Національний і Суспільне мовлення в мене є абсолютна впевненість, я знаю, що ми це зробимо.

Дієвість Суспільного мовлення – це вибір кожного з нас

– Дієвість суспільного – це вибір. Це питання не віри, це питання перевірки. Скільки часу треба буде для його розбудови? Все життя і то буде замало. Суспільне телебачення радіомовлення, Суспільне мовлення – це спосіб мислення, як ми думаємо, як ми ставимося до політики, один до одного, чи шукаємо конструктиву, чи хочемо все зруйнувати. Ось, це є суспільним мовленням.

- Тобто Суспільне мовлення буде розвиватися разом з суспільством, бо це така перебудова емоцій, мислення, разом з суспільством буде розвиватися телебачення?

– Абсолютно точно.

Facebook, International Institute for Regional Media and Information

31-на організація – це не просто телеканал, це буде медіа-монстр

– Абсолютно точно гарантую, що Суспільне почнеться і буде працювати. Ми робимо це з першого дня. На Першому Національному ця праця вже помітна. Потрохи ця хвиля змін розповсюдиться і по регіональних каналах. Зараз друзі, журналісти, урядовці не розуміють навіщо ця застаріла система, радять сконцентрувати гроші на одну компанію. Вони не розуміють, що за п’ять років станеться. Жоден телеканал в Україні не має стільки регіональних відділень. Коли вони побачать, що за монстр буде їхнім конкурентом, всі схопляться за голову. Ми хочемо припинити практику, коли є центр і є регіони. Забудьте про це. Це вже не столиця і не регіоні, ми – усі рівні. Ми покажемо, що можемо не залежати ані від коштів держави, ані від олігархів. Це абсолютна незвична для України система. Такого досвіду ще не було.

Facebook, сторінка Першого національного каналу

“Ми не женемося за рейтингами, ми воюємо за довіру”

– Наша головна мета не рейтинги. Ми не женемося за рейтингами, ми воюємо за довіру, і ми її візьмемо. Будемо подавати правдиву інформацію, показувати те, що є. І коли в Україні відбуватимуться важливі суспільно-політичні події, глядачі обиратимуть нас.

- Коли буде старт Суспільного мовлення в Україні? 

– Якщо законопроект пройде друге читання, з того часу створення суспільного займе 7 місяців. Такі юридичні процедури, така бюрократія. Зараз в нас руки зв’язані, бо це державна установа, але ви бачите, Перший Національний змінюється. Ми запуск запланували на березень. Люди побачать нові програми, новий сайт, тобто візуальні речі, але насправді ми над цим працюємо вже місяцями.

Facebook, Свободная, сторінка Зураба Аласанії

Форма і зміст Суспільного

- Мені форма байдуже, а зміст найголовніше. Але глядачі хочуть бачити форму. Тому зробимо форму, змістом наповнюємо й зараз теж. Щоб зробити аналог “Бі-Бі-Сі”, треба мати Велику Британію. Наші колеги кажуть: даємо примірники, а ви робіть як у вас вийде. Всі наші консультанти, яких маємо в Європі зазначають, що в Україні буде унікальне Суспільне мовлення, бо країна – унікальна. Це не комплімент, адже кожна країна унікальна.

“Україна для мене це… дух свободи і дух волі”

- Чи стала для вас Україна рідною?

– Безумовно. Україна для мене – це не питання етносу. Це питання духу і серця. Це більше, ніж просто нація і просто етнос. Це дух свободи і дух волі. Я не бачив такої країни, щоб так прагнула свободи. Я абсолютний українець в цьому сенсі. Починаючи з Георгія Гонгадзе, Україна для нас, для грузинів, більше, ніж ми самі розуміємо. Для багатьох наших ця країна стала рідним домом. Я б не сказав, що це вимушено і зумовлено тільки тим, що виїхали з Грузії. Щось дуже рідне є в цій країні. Думаю, що Грузія і Україна дуже близькі. Незважаючи на відмінність у темпераменті, нас об’єднує прагнення до свободи. Грузини і українці не можуть без цього. Тому я вірю, що подолаємо всі виклики, Грузія і Україна  будуть іти правильним шляхом розвитку.

Тамта ҐУҐУШВІЛІ